Щоденник негідника

[muwlgr]

І спонукало ж мене щось відвідати виставу нашого театру драми та комедії (колишнього театру руської драми ім. Горького)...

Вистава називалася "Щоденник негідника", і згідно анонсу на https://gorod.dp.ua/afisha/event/55684 , вона виглядала досить непогано і навіть інтригуюче.

Дружня до мене і геть непогано виглядаюча жінка забажала, щоб я її розважив наприкінці тижня, то ж я замовив два квитки у партер, щоб насолодитися цією виставою.

Початок вистави був досить новаторським та видовищним. Обертова сцена нашого ТРДГ/ТДК була прикрашена стильними та концептуальними фонами та декораціями у кожній своїй чверті. Артисти спочатку поводилися модерново та сучасно, наче їх дійсно цікавила сьогоденна проблематика.

Але згодом ... На тлі сучасних звуків, фонів та декорацій, на тлі новаторського та креативного використання реквізиту на кшталт велосипедного насосу, на тлі вбрання релігійної провидиці з німбом та крильцями, безпомилково впізнаваного у стилі "Містерії-Буфф" Маяковського, до мене почали вкрадатися сумніви, чи дійсно сюжет цієї п'єси настільки інноваційний та оригінальний ?

Мене трохи здивувало, коли після перших двох годин, які промайнули як одна мить, оголосили антракт на 15 хвилин. На gorod.dp.ua тривалість заходу була вказана 2 години. При більш  детальному перегляді, на сайті dramicom.dp.ua тривалість була вказана як 3 години. Що ж, подумав я, не шкода висидіти і додаткову годину, аби розгадати секрет того, що відбувалося на сцені.

Тоді я як раз, незважаючи на рваний сюжет оповіді, спотворений величезною кількістю спецефектів, почав відстежувати імена найбільш помітних її персонажів. Релігійну провидицю звали Манефа, а прізвище головного протагоніста (якому я спочатку приписував навіть деякі позитивні якості) - Глумов.

Отже, на моєму смартфоні я вбив у пошук Гугла "манефа глумов" - і отримав такий результат, який отримав би кожний із вас, якби повторив мій "обчислювальний експеримент".

Я одразу згадав мої шкільні роки, під час яких ми мали набагато більше годин на вивчення саме російської літератури та драматургії, аніж української. Я згадав наше вивчення отих безмежно нудних та похмурих п'єс Островського, таких як "Гроза" ("Катерина - промінь світла у темному царстві", пам'ятаєте?), або, наприклад, Горького - "На дне" (це, певно, ще депресивніше; добре, що я так і не дочитав її до кінця)

Дійсно, п'єса "Щоденник негідника" виявилася здавна відомою п'єсою О. Островського "На всякого мудреца довольно простоты", яку співробітники ТДК/ТРДГ намагалися підфарбувати та осучаснити в міру свого скромного таланту.

Протягом багатьох років я бачив цю п'єсу у репертуарі ТРДГ під її оригінальною назвою, і саме це наче відштовхувало мене від ідеї піти та переглянут це дійство. Це ж буде нудятина смертна, ви що, не пам'ятаєте, яки всі ми разом "Грозу" у школі вивчали ?

І от саме тепер, у часи постмодерну та симулякрів, театр зміг провести настільки вдалий ребрендінг давно відомої вистави, щоб привабити до перегляду безмежно нудної класики навіть такого її противника, яким був я.

У майбутньому треба бути набагато більш обачним, ніж я був усе життя до цього доленосного моменту :>