Качиний суп (переклад)

[muwlgr]

оригінал: Audiey Kao, MD, PhD, 2002, June
Слова пісні братів Маркс 1933 року "Країна йде на війну" звучать так: "Ми йдемо на війну. Я вважаю, що ми йдемо на війну"
Кіноексперти вважають "Качиний суп" братів Маркс найвеличнішим та найсмішнішим витвором кіномистецтва. Це класична комедія, недовга (70 хвилин), але дуже гостра сатира про націоналізм та диктаторів, дипломатію та війну, міжнародні інтриги та шпіонаж. Коли її вперше випустили, вона не здобула ані комерційного, ані критичного успіху. Глядачі були приголомшені такою нахабною зневагою, осміянням та цинізмом щодо політики у часи політичної кризи. Відомо, що фашистський диктатор Італії Мусоліні заборонив фільм у своїй країні за глузування з його режиму. На щастя, фільм було наново віднайдено студентами 1960х років та багатьма іншими.

У фільмі діє місіс Тіздейл, мільйонерша, що збирається подарувати $20 мільйонів Фрідонії, Балканській державі, що збанкрутувала через неправильне керування, тільки якщо ця держава згодиться зробити Руфуса Файрфлая (якого грає Граучо Маркс) своїм диктатором. Трентіно, посол сусідньої Сільванії, винаймає красуню Веру Маркал, щоб вона звабила та відволікла Файрфлая, так щоб Трентіно зміг зблизитися з мс. Тіздейл, одружитися з нею за здобути контроль на Фрідонією. Для допомоги у своїх витівках Трентіно залучає продавця арахісу Чіколіні (якого грає Чіко Маркс) та його друга Пінкі (якого грає Харпо Маркс) у якості шпигунів. Згодом спалахує війна, і після багатьох карколомних співпадінь та змін, Фрідонія здобуваає у ній перемогу. Зеппо Маркс, ще один з братів, грає у цьому останньому фільмі братів Маркс невелику роль Боба Роланда, помічника Файрфлая.

"Ми йдемо на війну. Я вважаю, що ми йдемо на війну". Всі ми бачили по телевізору, читали в газеті або чули по радіо, що наша країна у війні. Більшість політичних та військових спеціалістів кажуть, що ця війна не схожа на будь-яку війну минулого, адже наші противники не мають армій солдатів у традиційному сенсі. І хоча ми не отримуватимемо тіла наших загиблих братів та сестер у великих пакунках, у нас все одно будуть жертви. Але для багатьох з нас, чи дійсно війна відбувається? Яку роль ми можемо відіграти як громадяни або як медичні спеціалісти у цій війні, яку обрані нами лідери та більшість з нас визнали справедливою ?

У війнах минулого ми просили допомоги у громадян бататьма способами - постачайте їжу для наших бійців, переробляйте наші викиди, споживайте ощадливо, купуйте військові облігації, саджайте "сади перемоги", йдіть на фабрики. Зараз, переважно, майже ніхто з нас не просить віддати забагато часу - чи дійсно зараз відбувається війна?
 Багато наших колег-лікарів наражаються на небезпеку під час своєї служби у збройних сила США, і їх зусилля гідні усякої похвали. Нещодавно надійшли тривожні сповіщення про загрозу принципу медичної нейтральності, коли медичний персонал та споруди були вражені під час надання допомоги пораненим з обох боків конфлікту. Як професіонали, ми маємо засудити такі дії. Багато експертів вважають, що варто очікувати не чому, а коли наступна терористична атака трапиться на внутрішньому фронті. І наступного разу, атака може мати біологічну або хімічну дійову частину. Зважаючи на цю непозбувну імовірність, медики нестимуть велику відповідальність за її початкове виявлення та наступну турботу про тих, хто від неї потерпів. Як професіонали, ми маємо підтвердити наш обов'язок піклуватися та лікувати хворих та постраждалих, без упередження, хоча б під який ризик нас це не підводило.

Повертаюся трохи запізніло до моїх початкових коментарів. Для тих, кому цікаво, чому політичне шахрайство називається "Качиний суп", згадаю такий рецепт від Граучо Маркса: "Візьміть дві індички, одного гуся, чотири капустини, і жодної качки, і гарно їх перемішайте. Після першої ложки, ви ухилятиметесь від супу до кінця вашого життя"